У гімназії №2 для бійців АТО плетуть маскувальні сітки та роблять обереги (початок)

Доки політики чубляться і ділять сфери впливу, в той час як в країні ллється кров, по-справжньому нашим бійцям допомагає народ, а особливо – діти. Це і є найцінніша допомога і найсильніша зброя. Вони мають час і на навчання, і на посильну поміч. Збирають харчі, віддають свої скарбнички, плетуть маскувальні сітки…

Тут ніхто не «сачкує»

Наша розповідь – про учнів гімназії №2, що у Хмельницькому: саме вони плетуть захисні маскувальні сітки для бойової техніки. Цими білими полотнищами замаскують танки та БТРи від очей противника.  

Участь беруть усі, «ухилянтів» тут нема. Займаються плетінням як на уроках праці, так і поміж уроками.

Як розповіла вчителька трудового навчання Ірина Думна, коли плетуть, тут не говорять про жахи війни:

- Коли ми все це плетемо, то не говоримо про війну, про усі ці негаразди. Тільки приємні розмови і хороша музика. Отаке у нас правило.

У класі трудового навчання поставили спеціальну дерев’яну раму, на яку повісили риболовну сітку, і на неї наплітають смужки білої тканини.

- Сітками нас забезпечують волонтери. А от діти приносять постільну білизну, тканину. Долучаються і батьки: принесли цілий сувій білого полотна, - каже Ірина Анатоліївна.  

На білих смужках діти пишуть побажання бійцям повернутися живими. І це вже не просто сітка, а великий оберіг, зігрітий дитячими серцями.

 «Збирають гроші і продукти»

Однак маскувальні сітки – не єдина допомога українським бійцям від дітей.

Як розповідає директор гімназії №2 м. Хмельницького Віктор Байдич, гімназисти втягнулися у волонтерський рух на рівні з педагогами.

Все розпочалося ще з акцій під час Революції гідності. Це були акції солідарності з мітингувальниками, то ще на рівні моральної підтримки. Учні писали плакати та  робили фотогазети. Потім створили куточок пам’яті  Героїв небесної сотні.

Однак їм цього всього стало замало, і учні забажали допомогти більшим.

- Діти, як і ми всі, бажають чимось допомогти. Вже з початку навчального року вони провели десятки різноманітних акцій. І це не тільки моральна, але й практична підтримка. Діти долучалися до збирання коштів на потреби військовим і назбирали близько 10 тис грн. Одна дитина навіть віддала свою скарбничку із заощадженнями - близько 500 гривень. Також  збирали продукти харчування і на схід, і у військовий госпіталь, залучали своїх батьків. Проводили ярмарки -  продавали тут поробки, створені власними руками і руками своїх батьків, - розповів Віктор Григорович. - Учні роблять і передають на схід також і обереги, щоб підняти бойовий дух наших бійців і підтримати зв'язок з рідною землею. 

Насправді саме ці діти, які не шкодують своїх ресурсів, наразі роблять для країни і для захисників у цілому більше, аніж політики. Тут ніхто не б’ється, віддають останнє і по-справжньому чекають на повернення воїнів живими.

Такі школярі – жива надія того, що цей світ вистоїть.

                         Далі буде.