Марчук — магнетичне взаємне перетікання світла й темряви, свідоме й інтуїтивне порушення перспективи і пропорцій, застигла нерозпруженим клубком симфонія переплетених ліній, сюрреалізм і реалізм у такому природному синтезі, що це вже творення якогось позаземного світу. Конкретні образи з містичною підсвіткою і абстрактний візіонаризм, але з прокресленими судомами реальності. Чіткий контур — і водночас плетиво нерозв’язних ліній. Часто картини називаються «Розірвані струни», «Музиканти», «Кольорові прелюди», «Реквієм», «Затихлі струни», «мелодія», «симфонія», «сюїти», «ноктюрни»: як і належиться модерному живопису, тут є синтез живопису і музики. І те велике червоне яблуко на снігу серед маленьких хат, і епічні груші, що спокійно спочивають на березі ріки, і ті високі старі, що — мов тіні — попримерзали до тих своїх менших від них хатин, і ті святі й мислителі, крізь яких прозирає есхатологічна порожнеча світу, — все це стереоскопічна орфічна символіка всього живого і сущого.