Диво-казка живе скрізь тихим зимовим днем, коли навколо снігові кучугури, льодом скуті річки, а на деревах шапками лежить сніг. Дуже гарно в таку пору! Але ж зима буває різною…

Холодна і мінлива, чарівна і сувора, у доброму гуморі і сумна постає вона в експонованих роботах. Представлені полотна написані різними митцями в різні часи, практично протягом усього ХХ століття, багатого розмаїттям мистецьких течій.

Безумовно, увагу привертають роботи класиків українського живопису кін. ХІХ – поч. ХХ ст., які є окрасою даної експозиції. До прикладу, «Зимовий пейзаж» С. Світославського, визначного українського художника-пейзажиста, вихованця Московського училища живопису, скульптури і архітектури. Від свого учителя Олексія Саврасова митець перейняв вміння тонко відчувати природу, проникливо сприймати навіть найменші її явища. «Дорога в сутінках» іншого класика —С. Колеснікова свідчить про неабиякий талант художника. Не уникаючи панорамного вирішення пейзажного твору, С. Колесніков все ж надає перевагу зображенню просторово обмежених краєвидів: куток села, селянське подвір’я, корчма біля шляху — такими, здебільшого, є сюжети його пейзажних творів. Автора цікавлять передусім перехідні стани природи, в яких найактивніше розкривається її розвиток, постійна зміна форм.

Одночасно у вітчизняному малярстві творили й прихильники імпресіоністичного стилю, ознаки якого бачимо на полотні подолянина М. Бурачека «Зимові сутінки». Численними дрібними дотиками пензля він майстерно передає присмеркове освітлення та відчуття морозного повітря, у вібрації якого обриси предметів стають нечіткими та розпливчастими. Яскраво виражений індивідуальний почерк мають полотна лауреатів Шевченківської премії С. Шишка, М. Глущенка, Т. Яблонської. Вишукана блакитно-бузкова палітра «Інію» М. Глущенка відповідає мажорному піднесеному настрою, а зимовий день Т. Яблонської сипле сумом і печаллю. Прозорий бузково-блакитний колорит «Зимового пейзажу» відомого графіка М. Дерегуса народжує відчуття надзвичайної легкості, навіть невагомості. Нюанси вранішньої й вечірньої зимової пори розкривають Я. Мацієвська («Зимовий ранок») та В. Будников («Зимовий ранок», «Голубий вечір»). Про останні подихи зими розповідають полотна С. Шишка («Відлига») та закарпатських художників І. Беклемішевої («Ріка пробудилась») і Г. Глюка («Кінець зими»). Вони демонструють могутню силу, велич й, разом з тим невимовну красу Карпат.

Живописний ряд доповнюють скульптури В. Хижинського («Зима») та Ф. Черняка («Пінгвіни»), які пробуджують в уяві округлі снігові кучугури та нагадують про простори крижаного світу Антарктиди.

 

…Чарівні зими люблять усі. Прозоре морозне повітря, все засипане білосніжним пухнастим килимом, кришталеві візерунки на вікнах, скрип саней. Казкова картина! Як ніби Морозко вдарив своєю палицею, і все навколо покрилося інеєм. Дух захоплює від переливання гри світла. І вулиці з похмурих перетворюються на білі, ошатні, святкові. І усе це — «Зимові канікули».