Глиняний посуд тут: https://dana.com.ua/hlynianaia-posuda/

Здавалося б, що може бути простішим за рисову кашу? Але варто приготувати її в глиняному горщику хоча б один раз, і повертатися до звичайної каструлі вже не дуже хочеться. Рис повільно вбирає молоко, стає ніжним, а зверху утворюється легка запечена скоринка.

Для 4 порцій беру:

  • 1 склянку круглого рису
  • 1 л молока
  • 40-50 г вершкового масла
  • 2 столові ложки цукру
  • дрібку солі
  • ваніль за бажанням

Для цієї каші найкраще підходить саме круглий рис. Він містить більше крохмалю і дає ту саму кремову структуру.

Рис ретельно промиваю кілька разів у прохолодній воді. Не до абсолютної прозорості. Нам потрібна частина крохмалю, тому надто старатися не варто.

Глиняний горщик змочую водою. Потім на дно кладу невеликий шматочок масла.

Рис висипаю в горщик рівним шаром. Додаю цукор і дрібку солі. Якщо хочеться більш святкового аромату, кладу трохи натуральної ванілі.

Молоко підігріваю до теплого стану й вливаю до рису. Перемішую лише один раз.

Далі все максимально просто. Горщик відправляється в холодну духовку. Встановлюю температуру 170 градусів і забуваю про кашу приблизно на годину.

Через сорок хвилин іноді зазираю всередину. Не для того, щоб перемішати. Навпаки. Рисова каша любить спокій. Просто контролюю процес.

Коли поверхня починає ставати кремовою, додаю решту вершкового масла. Воно повільно тане та робить смак м’якшим.

Є один лайфхак. Якщо любите особливо ніжну текстуру, залиште кашу ще на 15 хвилин у вимкненій духовці після завершення приготування. За цей час рис остаточно вбере частину рідини й стане майже шовковистим.

Готова каша не повинна бути надто густою. Після охолодження вона ще трохи загусне.

Подавати можна по-різному. Хтось додає варення. Хтось ягоди. Комусь до смаку мед. Але мені найбільше подобається класичний варіант, коли є лише рис, молоко та вершкове масло.

У такій простій страві несподівано багато характеру. Вона не намагається дивувати екзотикою чи складністю. Просто дарує відчуття комфорту з першої ложки.

І щоразу, коли дістаю з духовки гарячий глиняний горщик, ловлю себе на думці, що саме в такому посуді народжується особливий смак. Повільний. Глибокий. Домашній. Той, який залишається в пам’яті набагато довше, ніж сам сніданок.