Михайло Лук'янов: поліцейський, який зробив себе сам. ФОТО

Від помічника дільничного — до старшого слідчого, від худорлявого сержанта — до чемпіона України з бодібілдингу. Михайлові Лук’янову нічого в житті не давалося легко, він усього досягав важкою працею та наполегливістю.

Інформує 0382.ua з посиланням на Сектор комунікації поліції Хмельницької області.

Служба в правоохоронних органах

У правоохоронних органах Михайло з 2004 року. Тоді після армії він виявив бажання служити далі і закінчив Чернівецьку школу міліції, після чого був призначений на посаду помічника дільничного.

«Практично на другий день після призначення на посаду разом з наставником виїхали на пожежу. Нам довелося рятувати з будинку двох малолітніх дітей», — згадує Михайло Лук’янов. — «Кілька днів після того морально відходив, але саме тоді зрозумів, що наша робота важлива і потрібна людям.»

Прослужив хмельничанин довгих 9 років. Найбільше йому подобалося розкривати злочини, тому паралельно з роботою закінчив Національну академію внутрішніх справ. Після цього керівництво запропонувало йому перевестися у слідство. І тут за 4 роки він теж пройшов шлях від учня до вчителя: зараз капітан поліції вже займає посаду старшого слідчого і, як наставник, виховує покоління молодих детективів.

«Я радий, що наставником мені поставили саме Михайла», — розповідає молодий слідчий Олег Карлінський. — «На посаді я тільки 3 місяці і ще багато чого не знаю, а до свого наставника можу зателефонувати у будь-яку пору доби — він завжди візьме слухавку та дасть пораду. До того ж, якщо вирішувати професійно займатися спортом, не потрібно буде шукати тренера», — жартує Олег.

Серед останніх резонансних справ з власного досвіду Михайло, звісно ж, в першу чергу, згадує горезвісного втікача з-під варти Романа Гадзіну, який родом саме з Чемеровеччини. За словами слідчого, той був дуже добрим маніпулятором і певний час тероризував район. Матеріали відкритих по ньому проваджень займають більше десятка томів. «Щастить» слідчому і на важкі ДТП. Часто доводиться виїжджати на місце події серед ночі, в негоду, і зафіксувати все потрібно якомога швидше. Від того, як слідчий спрацює в першу годину, залежить усе подальше розслідування.

Михайло запевняє, що заняття спортом тільки допомагають в роботі, адже виховують витривалість та наполегливість. А це вкрай необхідно для поліцейського, тому що добові чергування, нічні виїзди дуже виснажують. А от силу в роботі поліцейський намагається не застосовувати. Каже, що більшість людей можна переконати словом.

Захоплення бодібілдингом

Михайло Лук’янов розповідає, що спортом цікавився завжди: у школі ходив натхеквондо, підлітком — зі старшими хлопцями у таку собі підвальну качалку 90-х. Але навчання, робота, інші справи відтіснили захоплення на другий план.

«Потім одружився, облаштував будинок, народилося у нас двоє дітей, і я казав дружині: «Тепер я можу зайнятися трохи собою», — згадує Михайло. — Знаєте, хтось марки збирає, хтось голубів розводить, а я ходжу в спортзал. Це моє».

Чемерівці — невеличке селище. Тут не було ні умов для занять спортом, ні кваліфікованих тренерів. Але це не зупинило майбутнього чемпіона. Михайло разом із колегами спочатку почав облаштовувати невеличкий спортзал при райвідділі, а потім зробив ще такий самий вдома.

Усі необхідні знання, що стосуються навантажень, харчування черпав з інтернету. І за 3 роки активних тренувань досягнув неабиякого результату: перша участь у чемпіонаті України — і одразу перемога. Михайло здобув перше місцев категоріїмен-фізікта друге місце в абсолютній категорії класичний бодібілдинг 180+.

Безпосередній керівник Михайла, начальник слідчого відділення Олег Лавров каже, що, колеги довгий час не знали про таке захоплення слідчого, адже він завжди чітко розділяє роботу та хобі. На тренування ходить тільки у вільний час.

«Я настільки був налаштований на результат, що міг піти в зал і о дванадцятій ночі,— підтверджує слова керівника сам Михайло.

Сім’я: «Наш чемпіон»

Напевно, чемпіон не став би чемпіоном, якби не підтримка сім’ї. Дружина Ірина повністю розділяє захоплення чоловіка: слідкує за його раціоном, страхує у залі, а під час змагань була і гримером, і фотографом, і найпалкішою шанувальницею.

До речі, подружжя часто разом займається у залі. У Ірини свого часу навіть були думки, щоб виступати із чоловіком.

«Михайло часто бере на себе хатню роботу, займається дітьми, а я в цей час маю можливість потренуватися», — розповідає Ірина.

У подружжя двоє діток — 4-річна Вікторія та 3-річний Володимир. Їх Михайло також змалечку залучає до спорту. «Наш чемпіон» — так найрідніші вдома називають Михайла Лук’янова.