Казкове свято витинанки влаштував музей історії міста Хмельницького

Творити диво з паперу передостання груднева п’ятниця в полудневий час зібрала в музеї історії міста чимало шанувальників українського декоративно-ужиткового мистецтва.

Зануритися в ошатний світ чарівного мережива з паперу завітали й учні 3 класу СЗОШ № 10, які потрапили несподівано для себе на справжнє казкове дійство, присвячене одному з суто українських народних мистецтв – художній витинанці. Крім зачарованого розглядання найвитонченішого паперового мережива майже ювелірної роботи майстринь з усієї області, і малеча, і дорослі мали чудову нагоду перейняти витинанковий досвід у знаних паперових казкарок тендітної й загадкової української душі на безкоштовному майстер-класі з виготовлення традиційних різдвяних прикрас, якими залюбки з давніх-давен прикрашали свої оселі дбайливі чарівні українки.

Діти не гаяли часу й, хутенько скинувши пальта і шубки та бігом зайнявши місця за довжелезним столом, дружно взялися за справу. А справа була аж яка цікава – вони ж бо потрапили у справжнісіньку майстерню самої казкарки Зими. А в помічники пані Зима взяла не будь-кого, а знаних на Хмельниччині майстринь – Олену Марчук, Оксану Цимбалюк та Зою Блажеєву, чарівні ножиці яких перетворюють звичайнісінький папір на справжнє ажурне диво – українську витинанку. Саме під їх орудою дітлашня заходилася вчитися власноруч виробляти традиційні національні оздоби для власних осель. І з’ясувалося, що це мистецтво суто українське. Малеча старанно заглибилася в його пізнання, сміливо озброївшись ножицями, а тим часом навколо того острівця майстрування паралельно відбувалося дійство з посвятою витинанці.

Директор музею історії міста Хмельницького Галина Барабаш розповіла про те, що витинанки –орнаментальні прикраси житла, ажурно або силуетно витяті з білого або кольорового паперу обереги, що набули поширення в Україні у XIXст. В оздобленні хат паперові витинанки співіснували разом з декоративним розписом, інколи доповнювали їх. Також витинанками прикрашали балки, полиці, печі та горщики для квітів, а також дарувалися одне одному на Різдво та Великдень.В Україні паперове мереживо було частиною святкових обрядів, вважалося, що воно захищає житло від злих сил, приносить любов і добробут. Витинанка у вигляді хреста вішалась на сволок над колискою дитини. Витинанки пов’язували з основними подіями в житті українців, і кожній відповідала певна традиційна композиція. До жнив присвячували врожайну, на заручини – заквітчану тощо.

Заступник начальника управління культури і туризму Хмельницької міської ради Світлана Шевченко привітала шістьох учасників цього колективного дивосвіт-вернісажу, вручила майстриням подяки від імені начальника управління Артема Ромасюкова з висловленням захвату їхньою творчістю та побажанням подальшого натхнення й успіхів у прийдешньому році та зазначила, що витинанка як один з найдавніших видів українського декоративно-ужиткового мистецтва є простим та водночас різноманітним засобом впливу на людську свідомість з метою прищеплення любові до української культури. Відзнаки міської культури отримали народні майстри Надія Елеон, Олена Марчук, Людмила Овсянюк, Оксана Цимбалюк, Зоя Блажеєва та Яна Єжель.

По-материнськи піклується про своїх колег по цеху ідейна натхненниця та ініціаторка цієї виставки Таїсія Стан – керівник Хмельницької народної художньої студії «Рукотвори». Таїсія Сергіївна зауважила, що Хмельниччина налічує понад 2500 майстрів народної творчості, та з-поміж них тільки 15–20 займаються народним мистецтвом вироблення витинанок. І саме це робить витинання свого роду дефіцитною творчістю. Аби популяризувати її й не дати загубитися в мультинаціональності сучасної культури, що нас оточує з усіх боків, слід пам’ятати про національну самоідентичність української культури в мистецтві, яскравим прикладом якої є художня витинанка.

26_126.jpg