Традиції та обряди: Православні відзначатимуть свято Покрови

14 жовтня Хмельничани відзначатимуть найшанованіше свято козацтва.

Як відзначає архімандрит УПЦ Віктор (Коцаба), цього дня православні просять про заступництво і клопотання перед Богом Пресвятої Діви Марії. Хоча це свято і не входить до числа найбільших дванадцяти свят Православної Церкви, проте в Україні з часів Хрещення Русі стало дуже шанованим.

За його словами, особливе шанування Покрову Богородиці починається з ХІІ ст., при князеві Андрієві Боголюбському, який збудував Покровську церкву на річці Нерль. На території України найстарішою церквою, яка присвячена Покрову, є Покровська церква в селі Сутківці Хмельницької області, зведена у 1467 році як фортеця.

"Свято Покрову для козацтва вважалося престольним – головним. Наші славні запорожці збудували на Січі церкву на честь Покрову з іконою її Покрову. На іконі над Пречистою Богородицею був надпис: "Ізбавлю і покрию люди моя...", а від запорожців, що під іконою була простягнена стрічка вгору до Божої Матері з написом: "Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла". Козаки стояли на захисті віри православної, постійно перебували в небезпеці і тому покладали усю свою надію на Бога і молилися до Богородиці, щоб вона захищала їх від несподіваної смерті".

Також він розповів про те, що у народі вважається, що свято Покрову ознаменовує засинання природи та вкривання землі на зиму. "Прийшла Покрова – на дереві голо". "Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем".

У Західній Україні до свята остаточно поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки. Тому й казали: "Прийшла Покрова – сиди, чумаче, вдома".

Також, це свято було днем милосердя. Готуючись до зимових холодів, наші предки обов’язково допомагали бідним родичам і сусідам. Зазвичай напередодні урочистостей чоловіки ходили по дворах і лагодили дахи будинків, де жили самотні старі, вдовиці та сироти – "щоб щастя їх частку від біди накрило". Жінки вдягали сиріт. Наші предки вірили, що того, хто на Покров одягне сироту, не залишить Божа Матір і його діти й онуки "в сорочці", щасливими, народяться.