«В кожного автомобіля свій характер» – нацгвардієць з Хмельницького розповів про свою професію

Автомобіліст – професія особлива, дуже напружена і, водночас, почесна праця, що вимагає високої фізичної та емоційної самовіддачі й професіоналізму.

А якщо мова йде про командування цілим автомобільним підрозділом у військовій частині Національної гвардії України, то це вимагає окремої уваги та пошани до людей, які присвятили такій службі своє життя.

Бо ж відомо, що без якісного забезпечення функціонування автомобільної техніки в армії просто неможливо було б виконувати будь-які службово-бойові завдання. Безумовно, цей напрямок діяльності є надзвичайно важливим та необхідним у будь-яких військах, в тому числі і в Національній гвардії України. І є люди, які беруть на себе відповідальність за забезпечення відмінного стану військової техніки усіх підрозділів військової частини й чудово справляються з цим завданням. Саме про такого військовослужбовця Нацгвардії хочеться розповісти у переддень свята, що стосується усіх автомобілістів, а особливо – автомобілістів військових.

Молодший лейтенант Ігор Брицький – командир автомобільного взводу військової частини 3053 Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України, що дислокується у Хмельницькому. У його підпорядкуванні понад три десятки військовослужбовців – водіїв автомобілів та бронетранспортерів, автомеханіків, як солдатів строкової служби так і військовослужбовців за контрактом. Також на його відповідальності чимале технічне господарство, яке складається з кількох десятків одиниць автомобільної та броньованої техніки, яка вимагає цілодобової уваги, аби підтримувати її у найкращому стані, готовою у будь-який момент до залучення за потребою.

- Ігорю, що сформувало у Вас любов до справи, якою займаєтеся? Як Ви стали військовим та чому саме в автомобільному підрозділі?

- Техніку люблю з дитинства, завжди цікавився автомобілями та усім, що з ними пов’язано. Це у нас родинне: мій батько та брат були і є професійними водіями усе своє життя. І я брав з них приклад. А як став військовим? Усе просто: проходив у свій час строкову службу у військовій частині 3030 Національної гвардії, що дислокується у Києві, де служив водієм в автомобільному взводі, залишився на військову службу за контрактом. Через деякий час, у 2009 році, перевівся до Хмельницького, у військову частину 3053 на аналогічну посаду. Родом я з Хмельницького, тут проживають усі мої рідні. Тож уже 10 років служу у цій військовій частині.

- Хто вплинув на вибір Вашої професії?

- Командири, під керівництвом яких проходив строкову службу у Києві. У моїй родині військових не було. Дізнався про армію та побачив, як говорять, зсередини, лише, коли сам потрапив до війська. Тоді й вирішив стати військовим. Про що, до речі, жодного разу не пошкодував.

- Починали з посади водія?

- Так, спочатку був водієм, через якийсь час став старшим водієм. Згодом прийняв командування відділенням автомобільного взводу, після чого став заступником командира цього підрозділу, і от вже тривалий час на посаді командира автомобільного взводу.

- Наскільки знаю, Ви маєте ще й цивільну спеціальність? Так, маю вищу юридичну освіту. Однак, ще бувши студентом, зрозумів, що мене приваблює не юриспруденція, а техніка, якщо конкретно – то саме автомобілі. А коли служив строкову службу і захотів назавжди пов’язати з армією своє життя, знайшов можливість поєднати й любов до автомобілів, і військову службу. І ось, займаюся улюбленою справою уже понад 10 років!

- А за що конкретно любите свою роботу?

- Просто це те, до чого лежить душа. В іншій ролі, в іншій сфері себе навіть не уявляю. Це все – моє життя, я цим живу. Кажуть що автомобіль це просто залізо, - говорить Ігор. Вважаю що ще невірне твердження. Для мене автомобілі як живі, кожен зі своїм «характером», своїми особливостями, кожен потребує індивідуального підходу та уваги. І люди, з якими проводиш дні на службі, з якими разом пережили багато як радісних моментів, так і складних – це все надзвичайно важливе. Ми всі вже, як одна велика родина, підтримуємо один одного, допомагаємо. Старші навчають тих, хто лише прибув на службу, передають досвід, діляться тим, що вже уміють та знають. - Як зазвичай проходить Ваш робочий день?

- Якщо говорити про «стандартний» чи «типовий» робочий день, то таких днів у нас майже не трапляється – кожен день не схожий на інший, зі своїми завданнями, викликами, вимогами… Ранок починається, звичайно, з загального шикування, тоді – постановка завдань для особового складу підрозділу та виконання усіх завдань, поставлених керівництвом. Справляємося. Техніка завжди у повній готовності, справна та відповідає іншим технічним вимогам, які до неї пред’являються. Щодня автомобільна техніка та військовослужбовці нашого підрозділу залучаються до виконання завдань з охорони громадського порядку, конвоювання спецконтингету, перевезення на службово-бойові завдання особового складу, а також – на навчання, наприклад, на полігони.

- Як справляєтеся з великою відповідальністю, покладеною на Вас як на командира автомобільного взводу військової частини? - Звичайно, опора на надійний, перевірений часом та випробуваннями колектив, де всі один за одного, підставляють плече у непрості моменти. Коли приходять молоді – навчаємо, допомагаємо. Це основне. Якби не люди, товариші, з якими спільно виконуємо усі завдання, на яких завжди можу покластися, можу розраховувати на їх розуміння та підтримку – було б значно важче.

- Хто Вас підтримує «в тилу»?

- У першу чергу – це моя сім’я, дружина, діти. Маю сина та маленьку донечку. Вони є моєї втіхою, розрадою та натхненням, тими, задля яких готовий жити і працювати. Разом відпочиваємо. Цього часу, який можу провести лише зі своєю родиною, присвятити їм цей час, його звичайно бракує. Однак, радію, що він випадає і можемо бути всі разом. Сину зараз 8 років, разом граємо в футбол та ходимо на риболовлю, і він вже також цікавиться автомобілями і всім військовим, можливо, що теж пов’яже в майбутньому своє життя з армією. А поки що передаю йому свій досвід та знання.

Сподіваюся, що знадобиться в новій, ще кращій Національній гвардії України. З оптимізмом дивимося у майбутнє.

А сьогодні хочу привітати усіх, хто причетний до Дня автомобіліста, особливо військових автомобілістів, з прийдешнім святом! Усіх благ вам та вашим родинам, міцного здоров’я, легкої служби та наснаги! Марина Березюк - офіцер групи інформації та комунікації в/ч 3053 Зохідного ОТО Нацгвардії України.