На Хмельниччині матір бійця спецпідрозділу нагородили за гідне виховання сина

Ми часто говоримо про героїзм бійців АТО/ООС, які уже сьомий рік поспіль боронять східні кордони нашої держави, щоденно ризикуючи життям і здоров’ям.

Але вкрай рідко згадуємо про не менший героїзм матерів цих бійців, які виховали гідних синів своєї країни і у непростий момент вибору підтримали їхнє рішення боронити рідний край до останнього.

Ми хочемо поділитися історією матері і сина — звичайної, загартованої важкою працею, сільської жінки та поліцейського, а з 2016 року — і воїна АТО.

Старший сержант поліції Олександр Сиско служить в поліції з 2002 року. Професійний шлях в органах внутрішніх справ розпочав зі служби у столичному підрозділі. В 2007 році повернувся служити на Хмельниччину — щоб бути поближче до батьківського дому і допомагати матері, яку почало підводити здоров’я.

Саша ще з юності любить спорт. Спочатку активно займався рукопашним боєм, захищаючи честь правоохоронних органів на різноманітних змаганнях, а тепер захопився бігом. Правоохоронець розробив для себе власну систему занять і за одне тренування пробігає до 20 км. Саме зайняття спортом він вважає запорукою гарного настрою і міцного здоров’я. Тому коли у його матері почалися негаразди із самопочуттям, він вирішив і її долучити до активних занять спортом, незважаючи на вельми поважний вік.

У травні матері Олександра — Надії Омелянівні Андріюк – виповнюється 70. Останніх 5 років вона з подачі сина активного займається скандинавською ходьбою, долаючи за одне тренування 10 км шляху по пересіченій місцевості, адже живе жінка у селі на березі Дністра. Більше того, активна пенсіонерка почала добиватися у органів місцевого самоврядування, аби в їхній громаді створили спеціальну трасу.

Коли її запитуєш про те, як саме вона почала займатися скандинавською ходьбою, жінка з вогником в очах відповідає: — Це мене мій синок, Саша, навчив. Він мені і програму написав, і маленький спортзал в одній з кімнат обладнав. Я тепер навіть важкі вправи виконую, які не завжди молодь може зробити.

Але запальний вогник в очах швидко змінюється на сум, коли запитуєш, де зараз Сашко.

— Мій син зараз на сході. Він з 2016 року учасник ООС. Служить у спецпідрозділі «Богдан» Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області. Ви навіть не уявляєте, як я щоразу хвилююся, коли він їде в чергову ротацію. Але, разом з тим, і дуже пишаюся, що моя дитина захищає рідну землю. У цьому місяці у мене ювілей. Але ж яке то свято, коли твоя рідна кровиночка далеко і щодня ризикує життям. Відсвяткуємо, коли Сашко повернеться, адже у нього теж день народження у травні.

Керівництво поліції Хмельниччини відгукується про Олександра Сиска, як про хорошого працівника і надзвичайно порядну людину. А це, звичайно ж, заслуга матері. Тому начальник ГУНП в Хмельницькій області прийняв рішення нагородити Надію Омелянівну Андріюк в якості подяки за гідне виховання сина та з нагоди Дня матері відзнакою «Орден матері бійця АТО».

Ця нагорода, яку за дорученням керівника жінці вручив заступник начальника ГУНП Валентин Білянський, стала справжнім сюрпризом і для пенсіонерки, і для її сина.

Бережно притискаючи нагороду до материнського серця, Надія Омелянівна сказала, що берегтиме її для онуків, адже це найкраще визнання того, вона виховала гідного сина.

Сектор комунікації поліції Хмельницької області