Близько сотні юних писанкарів учились стародавньому мистецтву (ФОТО)

Майстер-клас із писанкарства провели у Хмельницькій школі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. Наставники підготували дітям все необхідне, розповіли про традиції та символіку, а найголовніше - навчили азам писанкарства, передали знання з рук у руки. Зерна того давнього вміння впали в добру землю, бо у всіх дітей просто-таки горіли очі, і з неймовірним захопленням вони долучилися до дійства.

Хтось вчився малювати вперше, хтось вже приходить кілька років. Комусь – лише шість років, комусь вже 13. Є хлопчики й дівчатка.  Однак всіх об’єднала стародавня українська традиція.

Такий майстер-клас проводять у Хмельницькому вже не перший рік.  

- Вже вшосте ми проводимо такий майстер-клас. Діти тут долучаються до традиційного розпису писанок. На початку приходило близько 20-30 дітей, а тепер долучаються близько сотні. Тут ми навчаємо як підготувати писанку, а також техніці та символіці. Писанки діти забирають із собою, - розповідає директор школи Лідія Нікітюк.

Про символіку писанки, традиції та тонкощі написання розповіла дітям викладач школи образотворчого мистецтва «Райдуга» Валентина Доброва.

За її словами, символіка української писанки доволі багата – близько 100 символів. Це і християнські символи, і рослинний та геометричний орнамент, і зооморфні символи. Так, до прикладу, чоловічий символ – листя дуба, жіночий – квітка, символ кохання – пташки. Є й багато інших. У різних регіонах по-різному їх використовують. Так,  гуцульську писанку порівнюють із японською мініатюрою – така вона детальна і багата, а от подільська писанка більш витримана і скромна, однак не менш красива.

Ми уважно спостерігали, як саме народжується писанки з-під дитячих рук.

Спочатку підготовлюють яйце (найкраще білого кольору), або ж шкаралупу (витягнувши вміст шприцом), писачок, стеаринову чи парафінову, свічку, віск, серветки, одноразову ложку та тарілку. Фарби розводять у воді.

Бажаний малюнок чи символ наносять на яйце олівцем, а потім повторюють воском: набирають воску у писачок, розігрівають на свічці і ведуть обережно тоненьку лінію. Після цього яйце занурюють у бажану фарбу, починають із найсвітлішої, до прикладу, зеленої. Обережно промочують серветкою і чекають, поки підсохне. Далі знов замальовують писачком те, що має залишитися зеленим, і знову фарбують. Наприкінці знімають віск серветкою, обережно нагріваючи на свічці.

Виходять писанки хай не зовсім ідеальні, але в кожній з них - індивідуальність. Химерні візерунки сплітаються у орнамент, чи традиційний український, а чи зовсім фантазійний.     

Писанки ховають по кишенях і кажуть, що наступного року завітають обов’язково ще раз.