ДП «Старокостянтинівський молочний завод» кейс соціальної відповідальності бізнесу перед громадою

Соціальна відповідальність підприємства перед працівниками та мешканцями регіону — явище не нове, однак в сучасних реаліях української економіки зустрічається не так часто, як би хотілося. Натомість в капіталістичних країнах Заходу, де економічне зростання відбувається стабільно, допомога комерційних структур громадам безумовна та відчутна. Однак в порівнянні з Україною там є велика відмінність — немає війни. Але й у нас в Хмельниччині існує гарний приклад соціально-відповідального підприємства і це ДП «Старокостянтинівський молочний завод»

Як би не було прикро, але сварити вітчизняних підприємців за, так би мовити, «соціальну безвідповідальність» неможливо: будь-який економіст вам скаже, що підприємницька діяльність має приносити дохід, а не збитки й лише тоді вона буде доцільною. Саме тому суб’єкти діяльності, що ледь зводять кінці з кінцями, ніколи не зможуть ефективно допомагати іншим. Саме тому в основі соціальної відповідальності має лежати комерційний успіх підприємства, що базується на багатьох факторах, де головними є: прибутковість, грамотний менеджмент, конкурентоздатна продукція, налагоджена логістика поставок та збуту й висока якість товару. Усе це вкупі з іншими чинниками обумовлюють, буде підприємство успішним чи збанкрутує й саме потребуватиме допомоги.

ДП «Старокостянтинівський молочний завод» демонструє чудові результати за усіма перерахованими вище показниками. Стосовно успішного менеджменту, навіть кризового, тут факти кажуть самі за себе. Завод входить до групи компаній «Укрпродукт Груп» і його заснування заслуговує на окрему статтю з економічної теорії. Отож 2002-го року, коли «під ніж» експортерів металу йшли найрізноманітніші морально застарілі підприємства радянської доби, інвестори вклали у модернізацію старокостянтинівського молочного заводу дійсно вражаючу на той час суму коштів. Але це того вартувало, оскільки завдяки багатьом чинникам у заводу були всі шанси на нове життя. Вигідне положення, сировинна база, логістичні умови для експорту й вдосталь трудових ресурсів — все це переваги Старокостянтинівщини, якими вміло скористалося керівництво ДП «СМЗ».

Саме тому за двадцять років свого існування на підприємстві проведені численні модернізації, впроваджені провідні технології та оптимізовано процес виробництва. Все це сприяло зміцненню компанії, розширенню асортименту продукції та, як наслідок — збільшення прибутку та загальної рентабельності.Це і є головна умова для провадження ефективної зовнішньої діяльності в напрямку меценацтва та благодійництва, чим ДП «Старокостянтинівський молочний завод» займається вже тривалий час. Зрозуміло, що без економічного успіху це було б неможливим.

Але ж у чому конкретно проявилася активна соціальна позиція підприємства? Звісно, можна пригадувати безліч ситуацій до «часу великих потрясінь», що приніс нам 2021-й рік. Але найвиразніше ми бачимо позицію керівництва та колективу заводу в найбільш скрутні часи. Так, на самому початку пандемії Covid-19, підприємство активно долучилося до екстрених заходів протидії поширенню хвороби у Старокостянтинівській громаді. Загалом у колективі заводу працюють люди з багатьох населених пунктів громади. Тому стало логічним вкладати ресурси у розвиток закладу, що може знадобитися кожному в скрутний час. Таким, звісно, є центральна районна лікарня, для якої було придбана рідкісна й дорого вартісна «ПК Центральна станція UNET (PatientMonitoringSolution)». Це дозволило доглядати за важкими хворими дистанційно й не наражати на небезпеку медперсонал. Знову ж ми бачимо, що скерування допомоги саме в цьому руслі принесло більше користі ширшому загалові людей. Надалі допомога ЦРЛ надавалася і для придбання діагностичного обладнання, і для облаштування терапевтичного відділення, і для закупівля якісних засобів безпеки.

Якщо на час пандемії першочерговими були питання створення безпечних умов роботи персоналу, що були створені в стислі терміни і це, фактично, зберегло дієздатність підприємства, то з початком повномасштабної війни на перше місце вийшов захист самого життя людини. Наразі укриття ДП «СМЗ» розраховано на всіх співробітників, укомплектовано не лише всім необхідним, але й запасом продуктів харчування й води на тривалий час. Такі завищені вимоги передбачають збереження життя бранцям сховища на випадок завалу, що свідчить про добре продуману стратегію виживання співробітників на кілька кроків вперед.

Звісно, із початком війни, акценти змістилися у бік ЗСУ й тероборони: бійці передової і захисники тилів отримують від молокозаводу всебічну допомогу та підтримку. Це широкий перелік необхідних для майбутньої перемоги речей: від продуктів харчування, до переліку яких належить, власне, продукція підприємства, так і джипи підвищеної прохідності, поставку яких керівництво компанії змогло організувати зі самої Великобританії. Але й не забувають і про своїх колег, які пішли до різних військових формувань — їх підтримують матеріально й чекають повернення до роботи.

Позиція керівництва дістала схвалу й підтримку всього колективу: соціальна свідомість працівників також зросла й вони охоче беруть участь у волонтерській діяльності. В основному — надають підтримку особам, що постраждали від війни на прифронтових територіях та вимушеним переселенцям. Це демонструє нам важливий соціальний ефект: люди, які відчувають підтримку, радо готові надавати її іншим.

Так виглядає феномен соціальної відповідальності комерційного підприємства перед власним колективом та мешканцями довколишніх територій. Як бачите, на превеликий жаль, досягти чогось подібного без значних успіхів у підприємницькій діяльності вкрай важко. Але треба вірити, що війна та криза скоро закінчаться і всіх нас чекає піднесення економіки, а значить і покращення життя громадян.